Надворі золота осінь. Осінь з
теплими днями й чистим голубим небом. У нас, у горах, осінь дуже чудова. Ні
одна пора року так не живить смутку, як осінь. Пушкін порівнював осінь з красунею,
що вмирає.
Хтось уже відбув у відпустці, а
моя припала у сезон «бабиного літа». В народі кажуть: «Скажи де ти відпочиваєш
– і я скажу, яка в тебе зарплата». Якщо
у тебе будівництво, а ще син навчається у вищому навчальному закладі, то й не
дуже «розженешся» десь відпочивати.
Я завжди обираю паломництво по
святих місцях. Ми живемо у світі, де завжди знайдеться і місце, і причина
зачорнити душу гріхом. Тому поспішаємо до храму.
Ось і в цьому році Бог допоміг
побувати в святих храмах і проїздом відвідати Львів – місто міцне, хоробре,
мудре і з великою історією. Про паломництво я ще напишу іншим разом, а сьогодні
мені хотілося б розповісти про зустріч із письменницею Марією Матіос.
Надворі золота осінь. Осінь з
теплими днями й чистим голубим небом. У нас, у горах, осінь дуже чудова. Ні
одна пора року так не живить смутку, як осінь. Пушкін порівнював осінь з красунею,
що вмирає.
Хтось уже відбув у відпустці, а
моя припала у сезон «бабиного літа». В народі кажуть: «Скажи де ти відпочиваєш
– і я скажу, яка в тебе зарплата». Якщо
у тебе будівництво, а ще син навчається у вищому навчальному закладі, то й не
дуже «розженешся» десь відпочивати.
Я завжди обираю паломництво по
святих місцях. Ми живемо у світі, де завжди знайдеться і місце, і причина
зачорнити душу гріхом. Тому поспішаємо до храму.
Ось і в цьому році Бог допоміг
побувати в святих храмах і проїздом відвідати Львів – місто міцне, хоробре,
мудре і з великою історією. Про паломництво я ще напишу іншим разом, а сьогодні
мені хотілося б розповісти про зустріч із письменницею Марією Матіос.
Як нам відомо, у рамках 16-го
Форуму видавництв з 9 по 13 вересня у Львові проходив четвертий Міжнародний
літературний фестиваль. Сюди завітали близько 200 письменників з 21 країни
світу: України, Австрії, Білорусії, Великобританії, Каталонії, Ізраїлю, Латвії,
Литви, Німеччини, Норвегії, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини, США, Угорщини,
Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, Шотландії. Кількість акредитованих
журналістів – наразі 230. Кількість
акредитованих ЗМІ – 150 національних, регіональних та місцевих. Серед них –
телеканали «Інтер», «1+1», «Перший національний», «5 канал», «Новий», СТБ, ІСТV, НТН та інші.
30 акцій щодня: дискусії,
читання-тандеми українських та закордонних письменників, авторські вечори, відеопоезія,
чати з письменниками, ліричні відступи, яскраві перформенси.
Мені вперше довелося бути на
такому фестивалі. Син провів мене у Палац Потоцьких і я поринула в «Світ
Книги». Яких тут книжок тільки не було. Найдешевші книги – дитячі. А ось,
наприклад, «Острозька Біблія» коштувала від однієї до двох тисяч гривень.
Великий асортимент навчальної, пізнавальної, художньої літератури. Дуже довго
вибирала подарунки для друзів, придбала й собі нові книги лауреата Національної
премії імені Тараса Шевченка Марії Матіос «Чотири пори життя» – книга
психологічно-філософської прози, і «Кулінарні фіґлі» – книга кулінарних рецептів,
оновлення видання «Фуршет від Марії Матіос» – це здоровий гумор і
міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і
смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі
знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого. Беручи до
рук «Кулінарні фіґлі» Марії Матіос, не забудьте прихопити слинявчик, бо від
цього смачного й життєрадісного читання вам не раз тектиме слинка аж до пазухи.
Ну, й на здоров’я! Адже такою різною в українській літературі вміє бути,
мабуть, тільки вона: трагіком у «Солодкій Дарусі» чи «Мамі Маріці…» і фіґляркою
та жартівницею у книзі кулінарних рецептів.
У Палаці Потоцьких проходили літературно-книжкові акції.
За столом сиділа чарівна, елегантна, привітна жінка і я попросила у неї
інтерв’ю.
– Маріє Василівно,
наскільки мені відомо, Ви презентували свої книги на всіх літературних
фестивалях. Чи зустрічались із земляками?
– Так, наскільки я не помиляюсь, на минулому фестивалі
автограф для книги «Майже ніколи не навпаки» брав Ваш син. Я завжди признаюсь
до земляків і мені приємно тут, на форумі, зустріти путильчан. Я вся в
Буковині, і звідти не виїхала.
– Зважаючи на складну
економічну ситуацію в Україні, які нові бестселери запропонуєте шанувальникам?
– У час кризи треба читати таку
Кулінарну книгу. Сміх – це удар «під дих» будь-якій кризі. Смійтеся на
здоров’я.
– Чого би Ви побажали
всім читачам?
– Людина знає грамоту і повинна
читати. Коли читаєш – думаєш і починаєш по-іншому оцінювати життя.
– Життя засвідчує, що
більшість молодого покоління сьогоднішньої України іде широкою бездуховною
дорогою. Що скажете на це?
– Жити вдумливо і добре вчитися.
Багато вчитися. У мене були прекрасні, чудові, мудрі вчителі в Розтоках. Колись
я працювала в редакції районної газети і вдячна всім за науку. Передавайте від
мене низький уклін.
– Маріє Василівно,
скажіть будь-ласка які Ваші плани на майбутнє?
– Думати і писати, як Бог буде
давати слова.
Із цією жінкою-легендою хотілося
ще багато про що поговорити, але на неї чекали інші шанувальники. Ось підійшов
чоловік з букетом квітів і попросив вибрати книгу дружині в подарунок. Письменниця
запропонувала «Кулінарні фіґлі» і сказала «Смійтеся смачно».
Мій син Андрійко зробив пам’ятне
фото, і Марія Василівна попросила передати своїм землякам побажання, яке
написала в моєму блокноті «Поклоніться кожній смерічці в Сторонецькому потоці».
Мабуть поняття «рідний край»
закладається у людині з народження. Ніби нічого особливого в тій місцевості
немає, а от вона найближча, найрідніша.
Я повертаюсь додому. Переді мною
відкривається мальовнича панорама Буковинських Карпат. Іноді так хочеться
відпочити від техніки, від натовпу, від телефонних дзвінків, узагалі від цивілізації.
І я поспішаю до лісу. Яка краса і неповторність матінки-природи. Від дерева до
дерева тягнеться павутинка і світиться на сонці, а в лісі тихо-тихо… Кругом
розкішні гори, вкриті смарагдово-зеленими лісами. Клени, неначе вилиті з
червоного золота, срібні берести, бронзові липи, темно-багряна ліщина і вічно
зелені смереки.
Поклін вам від Марії Матіос…
Ганна
ПРИХОДЬКО