В 1945-му році округа „Говерля\” була реорганізована на тактичні відтинки (ТВ) і тому гуцульські села опинилися в трох (ТВ), тобто ТВ-20 — Буковина; ТВ-21 — туди входили Косівський і Коломийський повіти; ТВ-22 — \”Чорний ліс\”, куди входили гуцульські села Надвірнянського повіту. Закарпатські села належали до ТВ-25, але це було більше на папері, бо насправді на Закарпатті не пощастило зорганізувати окремих відділів УПА, а чи сітки ОУН.
В 1945-му році округа „Говерля\” була реорганізована на тактичні відтинки (ТВ) і тому гуцульські села опинилися в трох (ТВ), тобто ТВ-20 — Буковина; ТВ-21 — туди входили Косівський і Коломийський повіти; ТВ-22 — \”Чорний ліс\”, куди входили гуцульські села Надвірнянського повіту. Закарпатські села належали до ТВ-25, але це було більше на папері, бо насправді на Закарпатті не пощастило зорганізувати окремих відділів УПА, а чи сітки ОУН.
Найгустіше зосередження повстанських сил на гуцульських теренах було в ТВ-21, який навіть називався \”Гуцульщина\”. Командиром цього відтинку в 1945-46 роках був поручник (посмертно майор) \”Козак\”, а від 1946-го року до кінця був сотник \”Хмара\”. Обидва ці старшини напевно були ветеранами з легіону Шухевича.
В цих околицях взимку 1944-45 роках існувала \”повстанська республіка\” за одним джерелом, тут вишколювалося 12 сотень УПА. Радянські джерела подають, що при кінці 1944-го року в районах Жаб\’я, Косова, Яблунова, Кут, Коломиї і Печеніжина діяли чотири курені УПА під командою таких старшин: \”Недобитий\”, \”Книш\”, \”Скуба\” і \”Манив\”. А в районі Надвірної і Яремча діяв курінь командира \”Довбуша\”, в районі Путили і Вижниці також був якийсь курінь, але наразі неіндифікований.
З гірських районів Галицької Гуцульщини майже щороку виходили бойові відділи УПА в рейди на Буковину, Закарпаття та Румунію. Останній такий відомий рейд відбувся під проводом сотника \”Хмари\”, який належав до тактичного відтинку 21, в часі між 15. VI-1949 a 1. VIII-1949 pp. — на території Румунії.
В роках 1946-1947 на гуцульських теренах ще діяли такі сотні: \”Сурма\” (ч. 58) командир-поручник \”Білий\”, терен його дій був такий: Косів, Яблунів, Коломия; сотня ім. Колодзінського (ч. 59) командир-поручник „Спартак”, терен його дій був Печеніжин, Ланчин і Коршів; сотня ім. Богуна (ч. 62), командир-поручник „Вихор”, його тереном дій було Жаб’є (Верховина), Вижниця, Кути і Яблуні.
В 1948-му році ще діяли на Гуцульщині дві сотні. Одна з них це сотня командира \”Спартака\”. А рейд в 1949-му році напевно відбувся силами кадрів з цих двох сотень. У вересні 1949-го року вийшов наказ ген. Чупринки демобілізувати існуючі ще в той час відділи і тому треба думати, що від того часу на теренах Гуцульщини існувало тільки збройне підпілля.
Нижче подаємо зведення оперативних дій УПА в 1946 – 47 роках на теренах Гуцульщини. Це зведення зроблено на підставі опублікованих фактів у випусках \”Бюро інформації УГВР” Отже кількість зареєстрованих сутичок чи акцій представляється:
Назва району 1946 1947 1948 Разом
Верховина (Жаб\’є) 3 5 1 9
Косів 7 10 0 17
Надвірна 5 1 0 6
Печеніжин 13 4 4 21
Яремче 0 0 2 2
Вижниця 5 4 1 10
Путила 0 0 0 0
Рахів 0 0 0 0
Міста, села й околиці
Кути 0 1 1 1
Ланчин 12 8 0 20
Яблунів 5 7 1 13
Разом 50 40 9 99
Увага: ці цифри не включають акцій збройного підпілля, ОУН.
Для підтвердження бойових діл УПА на Гуцульщині вважаємо за потрібне навести кілька героїчних епізодів цієї боротьби.
Отож коротко подаємо опис бою УПА з німецькими загарбниками біля села Лостун. Тут ще за польської окупації на полонині Прилучник було збудовано великий магазин, який перебрали німці і пильно його охороняли. В 1944-му році вони хотіли всі товари вивезти до Німеччини. Але їхній задум УПА вирішили розгромити. В останніх днях липня 1944-го року командир сотні ім. Богуна сотенний \”Недобитий\” дістав наказ головного командування УПА знищити охорону цього магазину. Наказ свого командування сотенний \”Недобитий\” виконав — п\’ятого серпня того року вся німецька залога була знищена і так німецький задум провалився.
Другим героїчним епізодом УПА можна вважати бій у місті Ділятині та під горою Синяк. Тут бій відбувся з московськими наїзниками, які стояли в Ділятині. Як подає сотник \”Шабля\” в журнал \”Чорний ліс\”, ч. 3-4, 1948 p., що 30-го листопада 1944-го року в лісі над селом Любіжнею був розташований курінь командира \”Довбуша\”, який і реалізував наказ головного командування УПА, розгромивши сильну большевицьку залогу міста Ділятина. В результаті цього бою було вбито 30 червоних наїзників, а повстанці відійшли без найменших втрат.
Відходячи від Ділятина, курінь \”Довбуша\” помітив переслідування його большевиками, які йшли слідом за повстанським курінем, обстрілюючи його, аж до гори Синяк. Тут курінний \”Довбуш\” вирішив дати відсіч большевикам — він наказав зайняти на горі кругову оборону і тут відбувся завзятий бій, в якому повстанці перемогли большевицьких наїзників. В цьому бою загинуло сім повстанців.
Про бойові дії УПА в Космачі докладно описується в \”Українському Самостійнику\”, ч. 2-3, 1957 р. під заголовком \”Космацька Республіка\”, з якого довідуємося, що взимку 1944-45 років у Космачі було розташовано 19 сотень УПА. Весь район Космача з довколишніми селами — це була тоді \”Незалежна Республіка\”, яка сягала на північний захід до сіл Березових, на північний схід — приблизно до Пістиня і на схід — до Яворова.
В цей час Космач був випадовою базою для повстанців, звідки вони робили випади на станиці НКВД і інші большевицькі підрозділи, здобуваючи для своїх відділів одяг, взуття і амуніцію. В тих випадах найбільше уславився \”Різун\”, \”Грім\” та інші.
В січні 1945-го року большевики почали наступ на \”Космацьку Республіку\”. Цей наступ почався з трьох сторін: з Рунґур на Акрешори, з Прокурави, тобто півночі і північного заходу. А тому, що повстанці були дуже добре озброєні легкою зброєю, то большевикам не далося так легко опанувати Космач. Одначе командування УПА вирішило, що нема рації зводити великі бої за Космач, бо це коштувало б великих жертв, а тому при повному порядку і збереженні своїх баз евакуювали все добро, шпиталі і магазини. Відступ повстанських частин був дуже вигідний, бо перед ними стелився маршрут в гори. Зосередження повстанців великою масою було доброю ціллю для ворога, а тому повстанські сили, відступаючи, розосередилися на кілька окремих частин, чим уникли великих втрат у будучих сутичках.
В друкованому органі \”В боротьбі за волю\”, в ч. 46, виданому на Закерзонні в 1946-му році, а передрукованому в 1949-му році в Німеччині, досить докладно подається про бойові дії УПА в Космачі і його околиці.
Заслуговують на увагу бойові дії УПА з большевиками під Сеньківським, біля села Гриняви. В лютому 1945-го року курень \”Перемога\” під командою курінного \”Недобитого\” перебував в Жабівському районі, над річкою Білим Черемошем, де курінь перевишколювався. В тому часі большевики переводили великі операції по ліквідації УПА на Буковині. Один з відділів УПА перейшов річку Білий Черемош і закватирував на галицькому боці, але большевики продовжували переслідувати його на галицькому боці і доглянувши курінь \”Перемога\” зачали і його переслідувати. Сподіваючись на більші сили большевиків, курінь відійшов ще далі від полонини та закватирувався у присілку Сеньківському. Тут для повстанців була дуже вигідна територія, яка розтягалася підковою на два кілометри, а з одної сторони були непрохідні взимку полонини.
Вночі з 9-го на 10-го лютого почався великий бій між большевиками і повстанцями. В цьому бою було забито 104 большевиків, а 90 легко і тяжко поранено. Повстанці втратили — сім убитих і вісім ранених.
УПА не обмежувалася бойовими діями в Галицькій Гуцульщині, а сягала і на Закарпатську Гуцульщину. Журнал \”Шлях Перемоги\”, ч. З, з 1. 4. 1945 р. подає: \”10.-13. XI. 1944 р. невеликий відділ УПА \”Трикутник Смерти\” під ком. О. зробив пропаґандивний рейд на Закарпаття. Пройшовши схилами Говерлі, відділ 12. XI. розброїв міліцію в с. Луг і влаштував там зібрання селян з доповіддю політвиховника Г. Звідси, минаючи с. Богдан, де большевики зробили були засідку, та перехопили по дорозі одного розвідувача НКВД, наш відділ 13. XI. прогнав большевицьку міліцію у присілку Говерля, а вечором у с. Погорілець знищив 8 енкаведистів; 16. XI. дійшов відділ під Ясіня і 17. XI., звівши там двогодинний бій з большевицькою міліцією, розгорнув свою пропаґандивну роботу. Коли ж большевики зібрали свої більші сили, наш відділ, відбиваючись від них, подався в Чорногору, щоб із її верхів\’я оповістити українській землі, що з ними в їх визвольній боротьбі єднається і Карпатська Україна.
А також УПА переводила пропаґандивні рейди і на румунську територію, як наприклад, подає \”Бюро інформації УГВР\” в ч. 7, що буде друковане в ЛУПА т. 10: \”В днях від 15. 6. 49 р. до 1. 8. 1949 р. підвідділ УПА під командуванням сотн. \”Хмари\” відбув рейд на територію Румунії. Мета рейду: інформація румунського населення про визвольну боротьбу українського народу, ширення протибольшсвицьких настроїв, пропаганда визвольних протибольшевицьких ідей, пропаганда спільного фронту визвольної боротьби всіх поневолених большевицькою Москвою народів. Повстанці перейшли українські та румунські села на території від м. Віщев до м. Сигіт. Під час рейду повстанці перевели ряд роз\’яснювальних пропаґандивно-політичних розмов з українським і румунським населенням та розкинули кілька тисяч листівок в українській і румунській мовах. При переході кордону перша стежа підвідділу звела бій з большевицькою погранзаставою. Пограничники розбіглися, залишаючи 2 убитих. Повстанці здобули 1 автомат, 1 кріс та військовий виряд. Румунський уряд кинув за підвідділом великі військові з\’єднання, а бальшевики замкнули кордон відділами пограничного війська. Підвідділ зручно маневруючи, вийшов, одначе, без жадних утрат\”.
Як бачимо з перебігу бойових дій УПА і пропаґандивних її рейдів, повстанські сили на Гуцульщині вписали в історію українських визвольних змагань золоті сторінки, які сміливо можуть бути дороговказом як для сучасних українських борців за визволення, так і для майбутніх наших нащадків.