— Скажи мені, буйний вітре, де козацька доля,
Де фортуна, де надія, де слава і воля ?

— Скажу тобі, козаченьку, скажу, бо я знаю,
Твоя доля козацькая в зеленому гаю.

Твоя доля затоптана сивими волами.

Ой став козак та й заплакав гіркими сльозами.

— Породила мене мати темненької ночи,

Дала мені стан хороший та й чорненькі очи.

Породила мене мати раненько в неділю,

Дала мені лиху долю, де я ї подіну.

Було мені, моя мати, краси не давати,
Було мені, моя мати, щастя-долю дати.
Лиху долю ні продати, ані проміняти,
Лишень треба з лихов долев свій вік коротати.

Під праве рам\’я,

Піду до дівчини, піду до єдини,

Може втішиться.

Прийшов я до неї, прийшов я до неї

Та й став на ґанку:

— Ой вийди, дівчино, ой вийди єдина,

Перша коханко!

Ой вийшла дівчина, ой вийшла єдина,
Якружевий цвіт,
Ручки заламала, ревно заплакала,
Змінив їй ся світ.

— Чого, дівча, плачеш, чого, дівча, плачеш,
Чого ти сумна ?

— Як ми не плакати, як не сумувати,
Не буду твоя.

Ой ти підеш горов, ой ти підеш горов,

А я долинов,

Ти зацвитеш ружев, ти зацвитеш ружев,

А я калинов.

Перед тобов будуть, перед тобов будуть

Шапки здоймати,

Мене сиротину, зраджену дівчину

Не пізнавати.

Тобі будуть люди, тобі будуть люди

Руку давати,

Мене сиротину, зраджену дівчину

Всі обминати.

Як буду вмирати, як буду вмирати,

То скажу собі

Золоті нумера, срібні політера

Вписать на гробі.

Хто вміє читати, хто вміє читати,

Най прочитає:

«Любе закохання, гірке розлучання

Тут спочиває».