День: 25.05.2008

Походження гуцулів, їх назви й їх давність у Карпатах.

Немає коментарів
    Про давність гуцулів у Карпатах, взагалі, про їх походження і про саму
назву \”гуцул\” нема устійненого одностайного погляду. Щодо походження
назви \”гуцул\” є різні припущення, більше гіпотез. І. Корженьовський у
передмові до своєї праці (по-російськи) \”Карпатські гіряки\” (Харків,
1841) виводить назву \”гуцул\” від слова \”кучувати\”, мовляв — населення
Поділля скрилося в Карпатах під час татарських і турецьких нападів,
отже ті, що \”кучували\”, отримали назву \”кучили\”, а ця назва згодом
перетворилася на \”гуцули\”. Але пояснення Корженьовського про походження
назви \”гуцул\” не має переконливої підстави.

Читати дальше

1 402
Категорія: Буковинські гуцули

Географічне положення, площа й населення Буковинської Гуцульщини.

Немає коментарів
    Буковинська Гуцульщина — це буковинські карпатські простори, які простягаються на заході і північному заході від річок: Золотої Бистриці, Цібив, Перкалабу, Сарати й Черемоша (річки Перкалаб і Сарата, злившись разом, творять Білий Черемош), цебто від колишнього галицько-буковинського адміністративного розмежування, а в північно-східній частині розмежування Буковинської Гуцульщини проходить по лінії (крайовій шосейній дорозі) Вижниця – Берегоміт, далі верхів\’ям вододілу Малого Серету, пробігає в північно-східньому напрямі до рік Сучани й Молдавиці, перетинає Молдавицю, при усті її допливу Боул і завертає на захід до Золотої Бистриці попри місцевість Кирлибабу. На сході межує з українським Підгір\’ям, а на півдні з румунським етнографічним масивом.

Читати дальше

260
Категорія: Буковинські гуцули

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ПРАПОР

Немає коментарів
    Серед українського суспільства — не тільки на еміграції, але теж,
наскільки воно серед даних обставин можливе, на рідних землях — зростає
постійно на протязі останніх десятиріч помітне зацікавлення гербами
земель і міст України. Воно проявляється різновидно: як гербознавчі
досліди, як гербово-мистецькі твори, як використання земських гербів в
емблемах регіональних (лемківських, закарпатських, волинських і інших)
товариств, комітетів тощо і як спроби розшуків за призабутими чи
затраченими гербами. В своїй основі це явище здорове, хоч дехто може
назвати його неслушно проявом \”локального патріотизму\”, чи зайвого
\”реґіоналізму\”. Почування любови до рідної волости рівновартне
почуванням особистої чести чи родової гордости та ні одне з них не
противиться всеукраїнському патріотизмові. Дуже гарно висловив це один
французький письменник: \”Я люблю моє місто більше, ніж твоє, я люблю
мою провінцію більше, ніж твою, одначе понад усе люблю Францію\”. Тому
це зовсім природно, що червоний щит зі срібним хрестом дорожчий
волинякові, ніж золотий лев у блакиті, яким гордиться галичанин, та всі
ці емблеми мають належне собі місце в національному житті.

Читати дальше

215
Категорія: Буковинські гуцули
1 2