Місяць: Травень 2008

Походження гуцулів, їх назви й їх давність у Карпатах.

Немає коментарів
    Про давність гуцулів у Карпатах, взагалі, про їх походження і про саму
назву \”гуцул\” нема устійненого одностайного погляду. Щодо походження
назви \”гуцул\” є різні припущення, більше гіпотез. І. Корженьовський у
передмові до своєї праці (по-російськи) \”Карпатські гіряки\” (Харків,
1841) виводить назву \”гуцул\” від слова \”кучувати\”, мовляв — населення
Поділля скрилося в Карпатах під час татарських і турецьких нападів,
отже ті, що \”кучували\”, отримали назву \”кучили\”, а ця назва згодом
перетворилася на \”гуцули\”. Але пояснення Корженьовського про походження
назви \”гуцул\” не має переконливої підстави.

Читати дальше

1 399
Категорія: Буковинські гуцули

Географічне положення, площа й населення Буковинської Гуцульщини.

Немає коментарів
    Буковинська Гуцульщина — це буковинські карпатські простори, які простягаються на заході і північному заході від річок: Золотої Бистриці, Цібив, Перкалабу, Сарати й Черемоша (річки Перкалаб і Сарата, злившись разом, творять Білий Черемош), цебто від колишнього галицько-буковинського адміністративного розмежування, а в північно-східній частині розмежування Буковинської Гуцульщини проходить по лінії (крайовій шосейній дорозі) Вижниця – Берегоміт, далі верхів\’ям вододілу Малого Серету, пробігає в північно-східньому напрямі до рік Сучани й Молдавиці, перетинає Молдавицю, при усті її допливу Боул і завертає на захід до Золотої Бистриці попри місцевість Кирлибабу. На сході межує з українським Підгір\’ям, а на півдні з румунським етнографічним масивом.

Читати дальше

260
Категорія: Буковинські гуцули

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ПРАПОР

Немає коментарів
    Серед українського суспільства — не тільки на еміграції, але теж,
наскільки воно серед даних обставин можливе, на рідних землях — зростає
постійно на протязі останніх десятиріч помітне зацікавлення гербами
земель і міст України. Воно проявляється різновидно: як гербознавчі
досліди, як гербово-мистецькі твори, як використання земських гербів в
емблемах регіональних (лемківських, закарпатських, волинських і інших)
товариств, комітетів тощо і як спроби розшуків за призабутими чи
затраченими гербами. В своїй основі це явище здорове, хоч дехто може
назвати його неслушно проявом \”локального патріотизму\”, чи зайвого
\”реґіоналізму\”. Почування любови до рідної волости рівновартне
почуванням особистої чести чи родової гордости та ні одне з них не
противиться всеукраїнському патріотизмові. Дуже гарно висловив це один
французький письменник: \”Я люблю моє місто більше, ніж твоє, я люблю
мою провінцію більше, ніж твою, одначе понад усе люблю Францію\”. Тому
це зовсім природно, що червоний щит зі срібним хрестом дорожчий
волинякові, ніж золотий лев у блакиті, яким гордиться галичанин, та всі
ці емблеми мають належне собі місце в національному житті.

Читати дальше

215
Категорія: Буковинські гуцули

ГЕРБ ГУЦУЛЬЩИНИ

Немає коментарів
    Гуцульщині, як цілком свідомій своєї багатосторонньої самобутности, складовій частині України, не можна відмовити права на свої емблеми, а передусім на свій крайовий герб. Такий герб повинен представляти історичну минувшину цієї волости, містити в собі знакове добро традиційної гуцульської земської геральдики, як теж виражати змагання до єдности гуцульського племені й гуцульської землі, розділених на протязі віків несправедливими й недоцільними державними, крайовими, обласними й іншими кордонами. Навіть якщо б з історичних причин такого герба не було, його створення було б конечним для чести Гуцульщини й для повноти української гериторіяльної геральдики.

Читати дальше

324
Категорія: Буковинські гуцули

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ГОВІР ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНСЬКІМ ПИСЬМЕНСТВІ

Немає коментарів
    Гуцульський
говір досить добре описано в діалектології.
Про нього писали (якщо назвати лише
головніші праці) український мовознавець
Б. Кобилянський, польський мовознавець
Я. Янув, його описували в загальних
курсах української діалектології.
Особливо цінні праці Б. Кобилянського.
що вивчав цей говір на протязі багатьох
років і видав дві праці \”Гуцульський
говір і його відношення до говору
Покуття\” та \”Діалект і літературна
мова\”. Пишучи в цій останній праці
про її джерела, Б. Кобилянський подав
цікаві інформації про те, як він збирав
матеріяли із живих уст гуцулів. Це були
його а) власні спостереження і записи
(з 1905-1906 p.p.) окремих слів, зворотів та
закликів від гуцулів — мандрівних
торгівців сільськогосподарськими та
домашньо-побутовими виробами в покутських
селах і містечках: б) записи розмов,
казок і пісень у Східніх Карпатах під
час Першої світової війни (1915 р.): на
північних схилах — у місцевостях Ланчин,
Делятин, Яремча, Ворохта, на південних
— в околицях Ясіня і Рахова; в) матеріяли,
зібрані під час діялектологічних
екскурсій та відряджень (1922-1924 p.p.) в
селах Коломийщини, Косівщини, Печеніжинщини,
Яблунівщини, в Криворівні, Жабйому та
їх присілках, а також у суміжних
буковинських та покутських селах.\”
Він написав також, що \”значну частину
говіркового матеріалу записано тоді з
побутових розмов із зустрічними людьми,
лісорубами, робітниками на ремонті
доріг, пастухами в полонинах (Говерла,
Шпиці, Кізли, над озером Шибеним,
Буркутом), а також з молільних звертань
\”прошаків\” на дорогах та під
церквами, з ділово-торгових переговорів
з продавцями ягід, грибів тощо, із розмов
з майстрами мистецьких виробів домашнього
промислу; частина оригінального
лексичного й фразеологічного матеріалу
була записана на косівських ярмарках
з торгових прицілювань і суперечок між
продавцями та покупцями,
що з\’їздилися
сюди
з близьких і далеких гуцульських сіл
та
\”осередків\”.

Читати дальше

745
Категорія: Буковинські гуцули
1 2 3 4