Було колись в Буковині —
 Добре було жити.
 Не знали ми, що то біда
 Та що то тужити.
 При кобзині зійшла днина,
 При скрипочці нічка; 
 А вна собі молоденька, 
 Як у траві чічка. 
 У батенька у Стефана, 
 В Волощини неньки 
 Пробувала. Не спиняли,— 
 Що багло серденько, 
 Що хотіла, те й робила: 
 Гуляти — гуляла, 
 А хотіла рано встати, 
 То рано вставала. 
 А хотіла попіспати 
 В шовкових перинах, 
 То ненечка старенькая 
 На пальцях ходила, 
 Журилася, молилася, 
 Двері підливала… 
 На острішку в\’ють голуби, 
 Вона їх вмовляла: