Другий день весілля

Немає коментарів
Властиве весілля відбувається аж другого дня (в четвер).

Вже раненько приготовляється молодий і молода до весільного походу до церкви. До дому молодого й молодої сходяться гості: батько і матка весільні, дружба, дружки, бояри, свашки та інші. Ніхто із запрошених не приходить голіруч. Звичайно чоловіки приносять з собою \”честь\” — два калачі і пляшку горілки, або топку соли, а жінки по курці. Коли вже все приготоване до походу, батьки молодого чи молодої, вся їхня рідня та всі поважні ґазди засідають за стіл. На середині хати перед столом кладуть в\’язку сіна, накривають сіно ліжником, на ліжниках кладуть подушку, а на подушку стає на коліна молодий чи молода та схиляє голову над столом. Тоді виступає серед хати один поважний ґазда і проказує \”Прощу\”:

Властиве весілля відбувається аж другого дня (в четвер).

Вже раненько приготовляється молодий і молода до весільного походу до церкви. До дому молодого й молодої сходяться гості: батько і матка весільні, дружба, дружки, бояри, свашки та інші. Ніхто із запрошених не приходить голіруч. Звичайно чоловіки приносять з собою \”честь\” — два калачі і пляшку горілки, або топку соли, а жінки по курці. Коли вже все приготоване до походу, батьки молодого чи молодої, вся їхня рідня та всі поважні ґазди засідають за стіл. На середині хати перед столом кладуть в\’язку сіна, накривають сіно ліжником, на ліжниках кладуть подушку, а на подушку стає на коліна молодий чи молода та схиляє голову над столом. Тоді виступає серед хати один поважний ґазда і проказує \”Прощу\”:

\”Припав пан молодий (панна молода) перед Господом Богом, перед Ісусом Христом, і перед Матір Божу, і перед всіми світами, і перед столом із Божим даром, і перед дєдиком і перед мамкою, і перед братами і сестрами, і перед вуйками і перед тітками, і перед близькими, і дальшими сусідами, що на цес день скликали, і поосит вас уклінно, щирим серцем покірно, і не вибірно, щоби ви єго (її) прощьили і благословили на добру путь, на добру дорогу до Божого Дому, в Божий Дім вступити і з паннов молодов (з паном молодим) слюб взєти. Прощьийте!\”

Всі присутні відповідают: \”Най Бог простит!\”

Так відбувається все три рази.

Після прощі батьки беруть калачі і топку соли та благословляють свою дитину в щасливу дорогу до Божого дому, Молодий чи молода цілує калачі й батьків у руку, а вони свою дитину в чоло. Тепер молодий чи молода прощається з усією родиною і всіма присутніми гістьми, цілуючись взаємно. Під час, коли молодий чи молода прощається з родиною і всіма присутніми гістьми, свашки співають:

В молодого:

Гой сонце сходит-сіяє,

Молоденький ворон-коні впрігає,

Молоденький ворон-коні впрігає,

А в него си рідний дєдик питає:

Куда ти, мій синочку, си збираєш,

Шо так рано ворон-коні впрігаєш?

Та до збору, мій дєдику, до збору,

Бо вже мені не сидіти з тобою.

В молодої:

Гой у саду єбліночка,

Вчихаєтси галузочка.

Не галузка то си ломит,

Молоденька то си клонит:

Дєдикови та й мамочці

Та й всій своїй родиночці.

Та всій своїй родиночці

І найменшій дитиночці.

Мати дитя споріджьиє

Та й до слюбу виріжьиє,

З сілю-хлібом, калачами

І з добрими гадочками:

Іди, синку, до слюбочку

У щьисливу годиночку.

Гой в неділю дуже рано

Усі дзвони задзвонили,

А шьи ранче, перед сходом,

У цім домі засзітили.

У цім домі мамка встає,

Своє дитя убирає.

Мамка дитя убирає,

Слізоньками си вмиває.

До збору, синку, до збору,

Іти тобі до Божого Дому,

Рученьки там ізложити

Та й головку ісклонити,

Та й головку ісклонити,

В Бога долі упросити.

Під час цих співів, коли молодий чи молода вже попрощалися з родиною і гістьми, в молодого староста, а в молодої батько весільний бере в руки деревце, за ним молодий з дружбою чи молода з дружками, а за ними всі бояри, зловившись хустинками за руки, заводяться три рази довкола столу, а потім виходять на подвір\’я, де на них вже чекають коні, запряжені у віз чи сани, або осідлані коні для їзди верхом. Коло хорімних дверей стоїть мама з полумиском в руках, а в ньому пшениця і свячена вода. Під час того, як молодий чи молода виходить на подвір\’я, мама кропить його (її) свяченою водою і обсипає пшеницею. Похід іде до воза чи саней, що ним молодий чи молода мають їхати до шлюбу, обходить один раз віз чи сани, а. молодий (молода) під час обходу дивиться через прозірник на всі чотири сторони світу і хреститься. Опісля всі сідають на підводи та їдуть до церкви. Бояри стріляють із пістолів. Під час їзди бояри та свашки співають такі співанки:

Гой в неділю дуже рано,

Гой червоне море грало.

Та не море тото грає,

То сонечко си купає.

То не сонце си купає,

Молоденька потапає.

Молоденька потапає,

Слізоньками си вмиває.

Слізоньками си вмиває,

На дєдика покликає:

Дайте, дєдю, ручку мені,

Дайте, дєдю, ручці обі.

Дайте, дєдю, ручці обі:

й виратуйте мене д\’собі.

То не моя, дочко, воля,

Ратувати тебе з моря.

Проси, доню, щиро Бога,

Най ратує тебе з моря.

Гой в неділю дуже рано,

Гой червоне море грало.

Та не море тото грає,

То сонечко си купає.

То не сонце си купає,

Молоденька потапає.

Молоденька потапає,

Слізоньками си вмиває.

Слізоньками си вмиває,

Та й на мамку покликає:

Дайте, мамко, ручку мені,

Дайте, мамко, ручці обі.

Дайте, мамко, ручці обі,

Виратуйте мене д\’собі.

То не моя, дочко, воля,

Ратувати тебе з моря.

То є, дочко, твоя доля,

Най ратує тебе з моря.

Гой в неділю дуже рано,

Гой червоне море грало.

Та не море тото грає,

То сонечко си купає.

То не сонце си купає,

Молоденька потапає.

Молоденька потапає,

Слізоньками си вмиває.

Слізоньками си вмиває,

й на Василька покликає:

Ой, Васильку, соколику,

Подай мені твою ручку.

Подай мені твою ручку,

Виратуй мя з моря д\’собі.

Ой, Марічко, моя любко,

На ж тобі мою руку.

Божа й моя, любко, воля.

Ратувати тебе з моря.

Подам тобі ручки обі,

й возму тебе, любко, д\’собі.

Коли вже зближаються до церкви, співають:

Гой попе, попе, амберю,

Та вибирай ключики з паперю.

Та розмикай церковцю проти нас,

Та й звінчай-ко двоє діток з межи нас:

Одна дитинка — Василько,

А друга дитинка — Марічка.

В церкві стають молоді перед вівтарем коло аналойчика, молодий по правій стороні, а молода по лівій, на простелений рушник, під нього батько й матка весільні кладуть по кілька монет, а їх разом із рушником забирає по шлюбі для себе паламар. Під час шлюбу намагаються молоді одне одному приступити ногу, або якусь частину одягу, щоб пізніше у подружньому житті могло над другим \”верховодити\”. Дружба стоїть під час шлюбу біля молодого і тримає його шапку з вінком на його плечі, а весільні батько і матка стоять позаду молодих і тримають запалені свічки. Вони мусять дуже вважати, щоб під час заручин при переміні перстенів не впав котрийсь перстень, а при вінчанні вінець, яким пан-отець вінчає молодих, на землю, бо коли б так сталося, то їхнє подружнє життя не потриває довго. Вінчаються молоді круглими вінцями, зробленими з тонких дерев\’яних прутиків, що їх перед шлюбом молода бере додому і прикрашує зеленим барвінком. Коли по шлюбі молоді виходять з церкви, дехто з гостей обкидає їх горіхами, цукерками і т. п.

По шлюбі молоді виходять на церковне подвір\’я і там цілуються та приймають побажання від весільних гостей. Опісля молодий запрошує молоду до своєї підводи й там її вгощає, а бояри йдуть до своїх підвод і там \”харчують\”, бо ж до церкви поїхали \”натщесерця\”, отже добре виголоднілися. Так підкріпившися, молоді їдуть зі своїми боярами до свого дому. Насамперед їде молода із своїми боярами, а трохи пізніше молодий із своїми.

Коли молода зі своїми боярами зближається до свого дому, бояри співають:

Ой виходи, мамко, з хати,

Своє дитя привитати.

Та й з крутими калачами

Та й з єрими пшеничками.

Вийди, вийди, мамко, з хати,

Нас пшеничков обсипати,

Шоб воли були рогаті.

Наші діти ба й богаті.

Ой ми у церковці були

Та й шос там і виділи:

Два вінці на престілці

Та й молодим на голівці.

Ой ото ми з церкви йдемо

Та й молоду вам веземо:

Ой червона, єк калина,

А солодка, єк малина.

Ой ми чули через люди,

Шо молодий лихий буде.

Чомусте нам не казали,

Єк до слюбу виріжьили!

Тепер мені не кажіте,

Мого серця не раніте.

Вийди, нене, проти мене,

Запитайси, нене, в мене:

Ци далеко ми ходили,

Та й ци добре ми гостили?

Ой гаразд, мамко, гаразд,

Бо зьитик прийде зараз.

Вийди, нене, проти мене,

Запитайси, нене, в мене:

Ци далеко ми ходили,

Та й ци добре ми гостили?

Ой ми були у церковці,

Там виділи два віночки:

Один вінчик на шьипочці,

Другий вінчик на чівочці.

Пан-отец нас не барили,

Та й додому відпустили.

Нас панотчик ізвінчили

За слюбочок мало взьили:

З молодого, коня вороного,

З молодої, лиш одного червоного.

Як увійдуть уже на подвір\’я:

Вийди, нене, проти мене,

Ци пізнаєш тепер мене?

Бо я тепер того пана,

Шо з ним в церкві я слюб брала

Межи двома дружечками,

Та й пишними дружбочками.

Вмиваласи слізоньками,

Втираласи рукавцями.

Ой гоя, мамко, гоя,

Аж тепер я вже не твоя.

Бо тепер я маю пана.

Шо з ним в церкві я слюб брала.

Коли молода зі своїми боярами приїде на своє подвір\’я, з хати виходять батьки з калачами і топкою соли, вітають її і благословляють калачами. Батько весільний бере в руки деревце, за ним молода з дружками і всі бояри, тримаючись хустинками за руки, входять до хати і заводяться, обходячи три рази стіл. Коли молода прийде по третім обході на своє місце, тобто під образами, батько кладе деревце на стіл, всі сідають і \”харчуют\”. Під час заводин за стіл гості співають:

Летіла мая близко Дуная,

Пірєчко ізронила,

Панна молода від слюбу прийшла,

Столови си вклонила.

Ой столе, мій столе, розлуко моя,

Мій дєдику з тобою.

Летіла мая близко Дуная,

Пірєчко ізронила,

Панна молода від слюбу прийшла,

Столови си вклонила.

Гой, столе, мій столе, розлуко моя,

Моя мамко, з тобою.

Так само співають братам і сестрам молодої.

Молода зі своїми гістьми намагаються скоро пообідати, бо незабаром прибуде молодий зі своїми боярами і треба звільнити стіл для угощення його гостей.

Тим часом молодий разом із своїми боярами, пообідавши в своїм домі, збираються їхати до молодої зі своїми боярами. Збираючися, бояри співають:

Ой на горі вогонь горит,

Коло вогню коваль сидит;

Кує коні воронії

Під бояри молодії.

Кує коні білогриві

Під бояри чорнобриві.

Та шьи коня каштанного

Та й під пана молодого.

Ой летіли гуси понад став,

Ой на шо ти, Василечку, рано встав?

Ой на шо ти, Василечку, рано встав?

Та на шо ти кониченька осідлав?

Ой їду я за дружбою наздогін,

Та й привезу невісточку у твій дім.

Ой не рої то си роє,

То бояри ба й си строє.

Та в далеку доріженьку,

Та й по панну молоденьку.

Гой по мало приступайте,

Пістолета набивайте.

Тримайтеси на осторозі,

Бо ми тепер у дорозі.

Ми не йдемо їсти-пити,

Лиш йдемо молоду взєти.

Гості молодої встають, моляться, дякують за обід і виходять з-за столу. Кухарки забирають зі столу все так, що на столі лишається тільки деревце і пара калачів. Коли надходить молодий зі своїми боярами, свашки молодої співають:

Гей стій, зєтю, за вороти,

На зеленій папороти.

Най на тебе сніжок паде,

Най на тебе метіль мете.

(Вліті: Най на тебе дощик іде

Най на тебе роса паде).

На кожухи біленькії,

На шьипочки кудрявії.

На шьипочки кудрявії,

На бояри молодії.

А свашки молодого відповідають:

Гой в горах сніги — морози та й зима,

Зморозила молодого та й коня.

Єк учула молоденька з-за стола,

Винесла му кварту меду тай вина.

Винесла му кварту меду та й вина.

Розморозила молодого та й коня.

Під час цих співів обидва старости беруть від молодого прозірник, кладуть його на хустку і так ідуть до хати молодої. На порозі стрічає їх батько молодої, а старости, поздоровивши його, питають: \”А ци добре у вас без нас?\” Сват відповідає: \”Добре, а з вами шьи ліпше!\” Старости заходять до хати і, поздоровивши присутніх, передають молодій прозірник молодого. Молода, прийнявши, цілує його, дивиться через нього на всі сторони світу і за кожним разом хреститься. По цій церемонії передає свій прозірник для молодого. Старости, вийшовши надвір, силяють прозірник, що його дістали від молодої, на хустину, відчиняють браму і тримають прозірник високо, а молодий попід прозірник входить на подвір\’я. За ним ідуть і всі його бояри. Тут старости передають прозірник молодої молодому, цей дивиться через нього на всі чотири сторони світу і хреститься. Потім старости беруть від молодого пару калачів, на калачі кладуть хустку, якою мають покривати молоду, і йдуть другий раз до хати. Увійшовши до хати, старости кладуть калачі з хусткою на стіл перед молодою і ка жуть: \”Панно молода, проши поклін від молодого!\” Молода приймає цей поклін від молодого і пеоедае старостам своїх пару калачів, як поклін для молодого. Старости, взявши калачі, виходять знову надвір і передають їх молодому. Тепер старости беруть між себе дружбу і йдуть третій раз до хати. Побачивши, що старости з дружбою зближаються до дверей хати, свашки молодої співають:

Проши, дружбо, приступити,

Дружки собі іскупити.

Свашки молодого з подвір\’я відповідають:

Гой наш качур білокрилий,

А наш дружба чорнобривий.

Все посьигне у кишеню,

Та й витьигне грошей жменю.

За столом сидить молода, а по обох боках дружки. Перед дружками стоять тарелі з \”дарами\”, а коло них ще одні тарелі; в них дружба повинен вкидати гроші за дари. (Отже це такі \”дари\”, що за них треба платити).- Дружба вступає до хати й кидає в тарелі потроху грошей, бо весільний обряд вимагає, щоб дружба скуповував дружок до трьох разів. Тоді свашки молодої співають:

Ой мало, дружбо, мало.

Нам би си більше здало,

Ми по селу ба й ходили

Та й підківки погубили.

Дружба вкидає на тарелі другий раз трохи грошей, а свашки молодого співають:

Гой наш дружба продав вівці,

Дає дружкам сороківці.

Але дружки ще не вдоволені, тому свашки молодої дальше приспівують:

Чого ж ти си в дружби наймав,

Єк єс доста грошей не мав?

Було, дружбо, йти косити,

Дружкам грошей заробити.

Дружба кидає по третій раз трохи грошей на тарелі. Дружки встають, ховають гроші і прив\’язують свої \”дари\” до убрання дружби на грудях: одна з правого боку, а друга з лівого. Прив\’язавши свій дар, дружка хватає за дар і за одіж дружби і трясе ним: що сильніше потрясе вона дружбою, то й скоріш вона вийде заміж.

Дружба виводить дружки з-за столу і \”данцує\” з ними один короткий \”сабаш\”. Витанцювавши з дружками цей танець, дружки вертаються до хати, а дружба йде до молодого, де вже бояри збираються до заводин в хату молодої. Наперед стає старший староста з деревцем в руках, за ним молодий дружба, весільна матка і решта його боярів. Всіх боярів має бути непаристе число, наприклад, 17, 19, 21 і т. д., бо пара для одного сидить вже за столом (молода). І так, узявшися за руки, входять до хати і заводяться, співаючи:

На калиночці дві ягідочці, сніжок напирхає,

Сніжок напирхає, дощик накрапає,

А бояри у дім ідуть, єк мак процвитає.

На калиночці дві ягідочці, розширьий, свату, хату,

І калинові стіни, щоби бояри сіли.

Цю пісню бояри співають, аж доки не обійдуть три рази стіл. Молода стоїть за столом, склонивши голову на калачі, а коли молодий приходить коло неї, бере хустинкою її за голову і трохи підводить її, потім іде дальше. Третій раз підводить її голову так, щоб вона сіла, але коли молодий хоче сісти коло неї, то звідкись береться її брат і сідає коло молодої, а тоді молодий мусить молоду \”іскупити\”, даючи братові деяку суму грошей, топірець, пістолет і т. п. Староста передає своє деревце домашнім, а ці кладуть його десь у кутку. Всі бояри сідають за стіл і докінчують вищенаведену пісню:

Сіли бояри, сіли,

Аж си здригнули стіни,

Аж си здригнули стіни.

А шьи не так вони си здригнут,

Гей єк бояри си уп\’ют,

Гей єк бояри си уп\’ют.

Коли молодий \”скупив\” молоду від її брата, тоді свашки співають:

Поганий братчик чом татар,

Продав сестру за таляр,

А русу косу за шестак,

Біле личко пішло й так.

Він з грошей ніц не зведе,

Піде в коршму та й проп\’є.

У цей час молода дає \”дари\” деяким гостям молодого. Цю справу вже докладно обговорили при \”Слові\”. Здебільша молода обдаровує таких гостей молодого: матку, прибатька (чоловіка матки), дружбу, двох старостів, ходаша і першу свашку. Дари були: для чоловіків ширинька, шалик або рушник, а для жінок — перемітка, рушник і т. п.

Сівши за стіл, бояри співають:

Гой хвалиласи княгиня,

Шо в неї дарів повна скриня.

Коли в\’на їх замикала,

То колінцем притискала.

Мама подає молодій на тарелях \”дари\”, а молода ставить перед кожним призначений дар. Коли вже дари розставлені, бояри співають:

Гой ставлено, поставлено,

Лишень шьи нас не прошено.

Тоді молода і мама молодої припрошують: \”Просимо, приймайте!\” Всі обдаровані беруть дари, підносять їх вгору (щоб всі бачили, що за дари вони дістали), ухкають і кричать \”віват\”, а потім причіпляють їх собі на груди, або перев\’язують себе через плече. За молодими на лаві стоїть \”світивка\” з двома запаленими свічками, а саме з тими, що їх при шлюбі тримали батько і матка весільні.

Коли вже дари роздані, дружба встає, витягає свій ніж, криє хліб і розкладає перед гостями, а гості — бояри молодого, коли хочуть, щоб їм подали на стіл страви, мусять співанками домагатися. Тож вони співають:

Бігли коти по полицях

У червоних нагавицях.

Бийте котки у лабки

До запічної бабки (кухарки),

Шоби в\’на си здогадала

Та студінчику нам дала.

Кухарки розставляють на стіл миски із студенцем, а господиня, тобто мама молодої, припрошує \”досігати\” й. \”харчувати\”. В той час господар, тобто батько молодої, розкладає пляшки з горілкою на столі, наливає \”порцію\” (чарку), п\’є до молодого й бажає йому щастя і здоров\’я, потім наливає знову \”порцію\”, подає молодому й каже: \”Проши пускати направо\”. Молодий, випивши, наливає знову й подає своєму сусідові по правій руці. А господар, наливши свіжу \”порцію\”, п\’є до старшого старости і просить: \”А ви пускайте наліво!\” І так довкола столу кружляють дві чарки: одна передається з рук до рук направо, а друга наліво.

Коли гості так підкріпляться студенцем і вип\’ють по кілька чарок горілки, домагаються іншої страви:

Коби кухарки си здогадали

Та й піч розмастили,

Та й шьи смашнов начіночков

Всіх нас угостили.

Кухарки подають начинку з кукурудзяної муки, спечену в замащеній печі, а на начинку накладають усмажене також у замащеній печі свиняче або куряче м\’ясо. Гості, скінчивши споживати \”начіночку\”, співають:

Ой ви, грешні кухарочки,

Шоб гаразд си мали,

Та й смашненьких голубчиків

На стіл нам поклали.

Кухарки накладають у миски голубці і ставлять на стіл. Гості харчують дальше, а скінчивши і цю страву, питають:

Кухарочки чорнобриві,

Кухарочки з міста,

Ци вже мем си виріжьити,

Ци шьи дасте тіста?

Тоді кухарки подають на стіл дрібно покришене тісто з солодким молоком і на цьому кінчиться вечеря — прийняття гостей молодого.

Коли гості вже погостяться, свашки співають:

Гой брате, брате, амберю,

Та вививай фусточку з паперю.

Та й покривай русу косу русєву.

Гой єк буде руса коса маяти,

Буде її рідна мамка плакати.

Тоді приступає найстарший брат молодої, в якого вже перед тим молодий викупив молоду, і простягає над столом два прутики – однолітки, а матка весільна кладе на прутики відповідно розкладену хустку. Молода сидить за столом, скло-нивши голову на стіл. Брат переносить уважно хустку на прутиках молодій над голову, кладе хустку три рази на голову, а за третім разом, поклавши хустку на голову молодої, витягає прутики, залишаючи хустку на голові молодої. Матка завиває хусткою голову молодої поверх вінка, як годиться.

Коли вже гості молодого добре погостяться, починають співати:

Встаньмо, бояри, підведімоси,

Шьипочки в руки, — поклонімоси.

Уперед Богу, Богу світому,

А за ним ґазді, ґазді нашому.

Та й подьикуймо господарочці,

Господарочці та й кухарочці.

Що нас приймили та й угостили,

Панну молоду нам відпустили.

Встаньмо, бояри, підведімоси,

Шьипочки в руки — поклонімоси.

Гості молодого встають, дякують за угощення й виходять з-за столу. За столом лишаються тільки молоді і дружба. Тепер зачинається \”Повниця\”.

Повниця підбувається в той спосіб, що дружба наливає скляночку якогось напою, звичайно вина, а молода бере цю скляночку хустинкою в руки і \”чьистуе\” наперед своїх батьків, а вкінці всіх присутніх гостей молодої. \”Чьистуючи\”, молода промовляє: \”Проши, дєдику, (мамко, братчику, сестричко з т.д.) на повницу\”. Той, що приступає до повниці, бере від молодої скляночку також хустинкою, бажає молодим всього щастя і здоров\’я та випиває повницю. Під час пиття всі гості кричать \”віват\”, а музика грає \”туш\”. Випивши, кожне обдаровує молодих чим може: чоловіки звичайно дають гроші, а жінки різні речі потрібні молодим на нове господарство: хустки, перемітки, рушники і т. п. Гроші скидають в таріль, а подаровані речі кладуть на шию молодої так, що обидва кінці звисають їй на груди. Але буває й так, що покликаний на повницю (звичайно мающий чоловік), випивши повницю, каже: \”Я даю на повницу молоду теличку (або пару овечок і т. д.) на розплодок для нового господарства\”. Такий подарок молоді забирають собі аж по весіллі. Під час повниці свашки співають відповідні пісні, наприклад:

Ой роде, мій роде,

Та даруй мене добре,

Шоби я си гаразд мала

Та й тебе споминала.

Стань-ко, мамко, перед мене

Та й почьистуй щедро мене.

Із повною повничкою

І з доброю волечкою.

Для кожного, хто \”си чьистує\”, свашки мають осібні пісні:

Гой у саду овес дрібний,

Чьистуєси дєдик рідний.

Гой дєдик си чьистували,

Много гроший дарували.

Гой у саду трава буйна,

Чьистуєси рідна вуйна.

Гой вуйна си чьистували,

Перемітку у дар дали.

Кочиласи пива бочка,

Чьистуєси сусідочка,

Сусідка си чьистувала,

Файну фустку дарувала.

Коли вже більша частина родини й гостей \”почьистувалиси\” і вже мало хто приготовляється приступати до повниці, свашки співають:

Та гадайте з-за порога, гадайте,

Чьия воля до повниці ступайте.

Чьия воля до повниці ступайте,

Молоденьким на чоботи складайте.

Та щоби їм чоботьита скрипіли,

Чужі люди аби їм завиділи.

Коли повниця вже скінчиться, мама молодої складає гарно всі дари і передає боярам, а гроші зв\’язує в хустку й дає молодій, а вона ховає їх у пазуху.

Зараз після повниці бояри молодого приготовляються до виїзду до дому молодого. Тоді співають:

Дівчино моя, виходи з двора,

Бо вже стоять коні в возі,

Вже й плач тобі не поможе,

Бо ти вже моя.

Ой вже бим ішла, вже бим сідала,

Лишень свому дєдикові шьи не дєкувала.

Дєкую вам, мій дєдику, шосте мене згодували,

Бо вже не мете (мене годувати — прим, автора.).

Так дякує мамі, братам і сестрам. Після відспіваний цих пісень батьки, родина та гості засідають за стіл, до хати вносять в\’язанку сіна й кладуть серед хати перед столом, засте-люють сіно ліжником, на ліжник кладуть подушку, а на подушку вклякають молоді, схиливши голови на стіл. На хату виступає один поважний ґазда і проказує \”Прощу\”:

\”Припав пан молодий з паннов молодов перед Господом Богом, перед Ісусом Христом і перед Матер\’ю Божою, і перед всіми святими, і перед столом із Божим даром, і перед дєди-ком і перед мамков, і перед братами, і перед сестрами, і перед вуйками, і перед тітками, і перед близькими, і дальшими сусідками, і перед всею ізбранною, що на цес день скликали, і про-сит вас уклінно, щирим серцем покірно, і не вибірно, абисте їх прощьили, і благословили на добрий бит, на добру дорогу до своєго дому, у свій дім вступити і там много літ прожити. Прощьийте!\” \’ Присутні відповідають: \”Най Бог простит!\”

Так усе відбувається три рази.

Після прощі родина виходить з-за столу і молода прощається зі своїми батьками, родиню та всіма гістьми, а свашки співають:

Ой кувала зазулечка та й кує,

Вже Марічка своїй мамці дьикує:

Дьикую вам, моя мамко, за ваш хліб,

Шосте мене згодували до цих літ.

Шосте мене згодували й вбирали,

Та й шьи мене вінувати діждали.

Та й не плачте, моя мамко, за мною,

Бо не все я забираю з собою.

Лишьию вам дрібні сльози по дворі,

Шьи дрібніші, жьилісніші по столі.

Ой з-за гіря, місяченьку, з-за гіря,

Та й виводім молоденьку з подвіря.

Чей же на нас єсний місяць засвітит,

А чей же нас Пречиста зустрітит.

А чей же нас вітрик провіє,

А чей же нас сонечко загріє.

В цей час бояри виносять все придане молодої, а при кожній речі підносять її вгору і кричать голосно \”віват!\” Але всі речі, як валізу, подушки, ліжники і т. п. молодий мусить \”іску-пити\” від братів молодої. І для цього обряду свашки мають свої відповідні співанки.

Коли виносять подушки, то свашки співають:

Наша молода сім рік не спала,

Сім рік не спала, пірєчко драла.

Пірєчко драла, в подушки клала,

Шоби з миленьким легонько спала.

Коли виносять валізу повну білизни та \”уборів\”:

Чьисні бояри, треба шьи рости,

Абисте могли куфер піднести.

Коли позабирали вже всі речі, свашки з жалем співають:

Ми гадали, шо то бояри,

А то йкіс опришки,

Та й забрали всі подушки,

Лиш лишили пишки.

Коли вже весь посаг добре спакований на підводі, починає молода збиратися до виїзду з молодим до його дому. Староста бере в руки деревце (молодої), за ним молодий з молодою, дружба, весільна матка, а дальше всі бояри, ловляться за руки і обходять стіл, а при тому співають:

Світи, посвіти ясний місяцю над нами,

Ой вибирайси, панно молода, із нами.

Ой вибируси та й не боюси я з вами,

Лиш я шьи маю з своїм дєдиком правдати,

Ци він схоче штири волики та й дати.

А шьи, я маю з свойов мамочков змагати,

Ци вона схоче все, що є у куфрі, віддати.

Коли виведуться на подвір\’я, свашки молодого співають:

їли би си пирожечки та й молочна каша,

Слава Богу небесному,\” вже молода наша.

Ой забрали подушечки, забрали перини,

Шо схочемо, то зробимо з вашої дитини.

А свашки молодої просять:

Ой ви, наші свашки любі,

Шо ми б вас просили,

Бисте нашу дитиночку

Та й не понижьили.

Свашки любі, свашки милі,

Шоб гаразд си мали,

Би ви нашу дитиночку

Там не збиткували.

Свашки молодого співають:

Бери, мамко, коновочки та й іди по воду,

Було тобі не давати із хати вигоду.

Бери, мамко, в руки праник, йди на річку прати,

Було тобі не давати робітницу з хати.

Молоді сідають на підводу, бояри стріляють з пістолів, сідають також на свої підводи і їдуть до дому молодого. По дорозі співають:

Ой червона калиночка, багрів цвіт,

Покидає донька маму та йде в світ.

Ци я в тебе, моя мамко, не дитина була,

Шо ти мене проти ночі відпровадила?

Ци я в тебе, моя мамко, не дитєтко,

Шо ти мене виріжьиєш в чужу хатку?

Ти гадала, моя мамко, шо ні не згодуєш,

Далас мене в чужі руки, а тепер бануєш.

Зашуміла калиночка, єк си розвивала,

Заплакала дівчиночка, єк си віддавала.

Ой не шуми, калиночко, та й не розвивайси,

Та не плач-ко, дівчиночко, та й не віддавайси.

Чому би я не шуміла така зелененька?

Чому би я не плакала така молоденька?

Чому би я не плакала, та й не голосила,

Та за тими бовтичками, що в мами носила?

Ой носила їх, носила, та вже перестала,

Лиш біленьким полотенцем голову завила.

Коли вже приїдуть перед дім молодого, бояри співають:

Вийди, нене, проти мене,

Запитайси, нене, в мене:

Ци далеко ми ходили

Та й ци гаразд ми гостили.

Ой гаразд, мамко, гаразд,

Невісточка прийде зараз.

Вийди, мамочко, та й поглянь,

Гей що ж ми тобі привезли:

Ци малиночку, ци єгідочку,

Ци файну невісточку?

Гой малиночку та й єгідочку

Та й файну невісточку.

Молоді і бояри встають з підвід, а тим часом мама молодого простелює біле полотно від столу аж поза хорімний поріг і стає з калачами біля хорімного порога. Молода бере пару своїх калачів, приходить до порога, кланяється низенько мамі й поздоровляє її, а мама благословить її калачами. Молода входить до хати по простеленому полотні, поздоровляє присутніх, кладе свої калачі на стіл і вертається знову на двір. Годі мама збирає полотно, а бояри приготовляються до входу з дім молодого. Найперше бояри заносять придане молодої до хати, при чому підносять кожну річ догори, голосно ухка-оть і кричать \”віват\”. Староста бере деревце в руки, за ним молодий з молодою, дружба, матка весільна та всі інші бояри беруться за руки, вступають в хату і заводяться за стіл, обходячи його три рази. Під час заводин бояри співають:

Ввійшла молода в свекрові двори,

Плеснула в долоні:

Гой шос на мене, гой шос на мене,

Мій дєдик си гніває.

Я за ним хожу, шириньку ношу,

Може го перепрошу,

Шириньку бере, мене в світ жене,

Бідна моя головонько

Ввійшла молода в свекрові двори,

Плеснула в долоні:

Гой шос на мене, гой шос на мене,

Моя мамка си гніває.

Я за нев хожу, перемітку ношу,

Може її перепрошу.

Перемітку бере, мене в світ жене,

Бідна ж моя головонько.

Так співають ще про братів і сестер, що їх вона перепрошує і дає в дар братам шириньки, а сестрам хустки, але вони дари беруть, а її у світ женуть.

Обійшовши три рази стіл, староста кладе деревце на стіл, всі сідають, молоді на почеснім місці — під образами. Молода вибирає приготовані дари для батька, мами і всієї близької родини молодого: дєдиви — шириньку, мамі — перемітку, брагам — шириньки, а сестрам — хустки. Обдарувавши родину, всі вечеряють, їдять і п\’ють, а потім виходять з-за столу і танцюють. По якомусь часі молоду \”завивають\”: знімають вінок і завивають у хустку. Тоді свашки співають:

Аж тепер наша мамка си розвеселила,

Шо з одної дитиночки двоє ізробила.

Над однов дитипочков кровцю проливала,

А друга дитиночка єк із неба впала.

Так забавляються до пізньої ночі. Аж над ранком гості розходяться, а молоді йдуть до комори спати. До комори відпроваджує їх дружба. Там стягає з молодих чоботи і забирає собі гроші, що знаходяться в чоботях і були заздалегідь для нього призначені.

Залишити відповідь