ХОДАШ (кодаш) — це візник у весільному обряді Буковини. Після вінчання
в церкві всі бояри бралися перед хатою руками за кінці шириньок і
творили довгий ланцюг. З самого переду йшов ратажела (староста), за ним
головний дружко (дружба), а позаду всіх — ходаш. Так ішли до хати,
вибиваючи ногами тропака і співали: \”Гоца, гоца, гоцаца, не загубіть
кодаша! Скиньтеся по грошеві, ку піть коня кодашеві.

Третього дня відбувається весілля передусім у домі молодого.
Вже рано сходяться гості, що брали участь на весіллі в молодого, а кожний гість приносить належну \”честь\”. Молоду завивають у хустку, кладуть зверху вінок, а свашки співають:

Властиве весілля відбувається аж другого дня (в четвер).

Вже раненько приготовляється молодий і молода до весільного походу до церкви. До дому молодого й молодої сходяться гості: батько і матка весільні, дружба, дружки, бояри, свашки та інші. Ніхто із запрошених не приходить голіруч. Звичайно чоловіки приносять з собою \”честь\” — два калачі і пляшку горілки, або топку соли, а жінки по курці. Коли вже все приготоване до походу, батьки молодого чи молодої, вся їхня рідня та всі поважні ґазди засідають за стіл. На середині хати перед столом кладуть в\’язку сіна, накривають сіно ліжником, на ліжниках кладуть подушку, а на подушку стає на коліна молодий чи молода та схиляє голову над столом. Тоді виступає серед хати один поважний ґазда і проказує \”Прощу\”:

Першого дня весілля, тобто в середу, запрошені жінки збираються дуже рано в домах молодої і молодого, щоб шити чи плести вінок. Одна жінка шиє чи плете вінок, а дві інші тільки добирають листки барвінку і подають тій, що шиє чи плете вінок. Наперед жінки закликають батьків молодого чи молодої і ці зачинають шити чи плести вінок своїй дитині. Всі присутні співаюсь обрядові весільні пісні. Під той час приходять також музиканти і пригравають до пісень.

з початку 20-го століття

(Околиці: Вижницк — Сторонець Путилів) Сватання і заручини

Коли батьки парубка підшукають для нього відповідну пару (а весілля майже завжди залежить від батьків, бо вони дають віно, основу нового господарства), або коли парубок сам підшукає собі дівчину, то сходиться родина на нараду, вибирають з-поміж себе двох старостів і ці йдуть до батьків дівчини. Коли старости виложать справу сватання батькам дівчини, то відповідь може бути: шо дівчина \”ще замолода до подружжя\”, а це означає відмову, або що вони обдумають справу і дадуть їм відповідь. Це знак, що батьки дівчини ставляться прихильно до цієї справи. Коли батьки дівчини повідомили про згоду на подружжя, тоді старости разом з парубком ідуть ще раз до батьків дівчини і там обговорюють справу \”віна\”.