Перший день весілля

Немає коментарів
Першого дня весілля, тобто в середу, запрошені жінки збираються дуже рано в домах молодої і молодого, щоб шити чи плести вінок. Одна жінка шиє чи плете вінок, а дві інші тільки добирають листки барвінку і подають тій, що шиє чи плете вінок. Наперед жінки закликають батьків молодого чи молодої і ці зачинають шити чи плести вінок своїй дитині. Всі присутні співаюсь обрядові весільні пісні. Під той час приходять також музиканти і пригравають до пісень.

Першого дня весілля, тобто в середу, запрошені жінки збираються дуже рано в домах молодої і молодого, щоб шити чи плести вінок. Одна жінка шиє чи плете вінок, а дві інші тільки добирають листки барвінку і подають тій, що шиє чи плете вінок. Наперед жінки закликають батьків молодого чи молодої і ці зачинають шити чи плести вінок своїй дитині. Всі присутні співаюсь обрядові весільні пісні. Під той час приходять також музиканти і пригравають до пісень.

Основу для вінка молодому шиють звичайно із солом\’яного плетення, з якого на долах селяни шиють \”солом\’яні капелюхи\”, а опісля обшивають його листочками барвінку в той спосіб, що по середині вінка постає знак хреста. Такий вінок буває близько 10 центиметрів (3 і 1/2 інчі) широкий в промірі і близько 2 цм. високий. Т?к ушитий вінок мастять медом і позолочують позліткою та пришивають до шапки з правого боку, Подібний вінок шиють також для дружби, але багато менший і замість знаку хреста ставлять насередині вшиту з барвінку квітку і також пришивають до шапки дружби.

Для молодої плетуть більший вінок, залежно від її зачіски, вкладаючи барвінок так, щоб листочки добре прилягали одні до одних, а хвостики зі споду вінка обмотують червоною або зеленою волічкою і переплітають їх биндами й ними опісля прив\’язують вінок до зачіски.

У вінок зашивають кілька зубків часнику, щоб \”молодих не чіплялоси нічого злого\” і кілька монет, щоб \”молоді були завжди при грошах\”.

Для дружок шиють великі квітки з барвінку, а на середину квітки ставлять китицю з червоної волічки.

Крім цього приготовляють для молодих \”прозірники\”, тобто малий калач, переплетений навхрест червоною волічкою з малою квіткою з барвінку посередині. Цей прозірник чіпляють молодому на хусточді на груди з правого боку, а молода іносить його також на хусточці на правій руці. Увечері, коли молоді забавляються, або йдуть відпочивати, то вішають прозірник під образами.

Під час шиття вінків свашки співають таких співанок:

Лежьили берви барвінкові на столі

Та й на зелений віночок молодій.

Благослови, світий Боже, із небес,

Та й, дєдику і мамочко, плести вінок цес.

Ой, дєдику та й мамочко, приступіт,

Та й віночок своїй доні зачніт.

Та сідай-но, молоденька, на столец,

Та й запроси в свої мамки гребенец.

Та й запроси в свої мамки гребенец,

Най розчеше твою дівку під вінец.

Чеши, чеши, моя мамко, поволи,

Бо вже не будеш чьисати ніколи.

Прийди, прийди, Божа Мати,

Цес віночок зачінати.

Ой віночок барвінковий

Та й для панни молодої.

Ой, дай, мамко, нову голку

Та й тоненьку нитку шовку

Та й ниточку ба й шовчечку,

Штири зубці ба й чесничку

Та й шьи штири сороківці

Під віночок твоїй дівці.

Чеши мамко, ба й поволи

Не будеш вже чьисати ніколи.

Та білими рученьками

Та з дрібними слізоньками.

Та з дрібними слізоньками,

Та з добрими гадочками.

Даю, доню, все, що маю,

Долі, доню не вгадаю.

Ой чому ж ти, молоденька, не тужиш,

Шо від тепер дівочкою не будеш?

Та й на славні вечерниці не підеш,

Бо чоловік спитаєси: куда йдеш?

З парубками на розмову не станеш,

Бо від мужа доганоньку дістанеш.

І так пишно, єк дівочка, не вберешси,

З ким бис рада постоєти, не зійдешси.

З ким бис рада простоєти та й поговорити,

Того будеш подалеку обходити.

Ой у саду, у садочку, у кінци,

Там сиділа молоденька — барвін тче.

Там сиділа молоденька — барвін тче,

Вийшов її рідний дєдик та й кличе:

Ходи, ходи, моя доню, до хати,

Вже чьис тобі під віночск сідати.

Ідіт, ідіт, рідний лєдю, я піду,

Благословіт мій віночок, я сьиду.

Ой у саду, у садочку у кінци,

Там сиділа молоденька, — барвін тче.

Там сиділа молоденька, — барвін тче,

Вийшла її рідна мамка та й кличе:

Ходи, ходи, моя доню, до хати,

Вже чьис тобі під віночок сідати.

Ідіт, ідіт, моя мамко, я піду,

Благословіт мій віночок, я сьиду.

Ой вінку, мій вінку,

Із зеленого барвінку,

Кілько сми ті шьинувала,

Нікуди ті не вбирала.

А тепер я тебе рушу,

Бо носити тебе мушу.

У неділю цілу днинку,

В понедівнок лиш годинку,

А у вівторок вже на клинку,

А в середу вже в перинку (подушку).

Коли плетуть вінок сироті:

Мамка в гробі лежит,

Навхрест руки держит,

Дрібні сльози росит

Та й в Господа Бога просит:

Пусти мене, Боже, долів,

Най я піду домів,

Дитя своє спорідити

Та й на посаг посадити.

А Бог ніби відповідає:

Гой там люди не татари,

Дитя твоє спорідили.

Дитя твоє спорідили,

Та й на посаг посадили.

Коли віночок уже готовий, тоді жінки, що шили чи плели вінок, кладуть шапку молодого з вінком (у молодої самий вінок) на калачі, що стоять на середині столу, а коло вікна кладуть таріль, накритий ширинькою. Батьки молодого чи молодої \”скуповують\” вінок, вкидаючи деяку суму грошей в таріль для жінок, що шили чи плели вінок. Тоді серед хати перед столом кладуть столець, на столець подушку, а на подушку сідає молодий чи молода і схиляє голову на стіл. Батьки беруть калачі з вінком і благословляють свою дитину, дотикаючись тричі калачами з вінком її голови і промовляючи: \”Благословимо і покриваємо тебе, твоє парубоцтво (дівоцтво) і твою молодість цим вінком із зеленого барвінку і цим Божим даром — калачами та й вінчуємо тобі щьистя і здоров\’я від Господа Бога.\”

Під час скуповування вінка свашки співають:

Ой, дєдику та й мамочко,

Вже готовий ваш віночок.

Ми скоренько єго шили

Та й до Бога ся молили:

Аби долю подав добру

Вашій доні й всему роду.

То ж викупіт оцес вінчик

Ба й за золотий червінчик.

Ми не жідаємо много,

Лиш одного золотого.

Ой били тури турові,

Уже наші віночки готові.

Де си поділи, де си заділи,

Молодої (молодого) дєдик?

Де си заділи, де си поділи

Молодої (молодого) мамка?

Шо не підійдут, що не підступлют

До тисового столу?

Шо не приступют, шо не викупют Віночок від жіночок?

Коли батьки вже \”скупили\” вінок, поблагословили ним свою дитину і поклали їй на голову, свашки співають:

Не папороть тото паде,

Дєдик з мамков вінок кладе,

А сусідки поправєют

Та й у село віріжьиют.

Іди, синку, не бариси,

Дедикови поклониси.

Дєдикови та й мамочці

Та й всі свої родиночці.

Не папороть тото паде,

Дєдик з мамков вінок кладе.

Носи, синку, та й здоров,

А за нас ба й проси Бога.

Ой червона калиночка — багрів цвіт,

Засіяла молоденька на ввес світ.

€к червона калиночка крапками,

Засіяла молоденька з дружками.

По короткій перекусці молоді вибираються \”в село кликати на вісілє\”, а свашки лишаються, щоб нашити досить квіток для боярів та вбрати деревце. Коли молоді збираються йти в село запрошувати гостей на весілля, свашки співають:

В молодого:

Ой червона калиночка гілє гне,

А молодий Василечко поклін б\’є,

Перед дєдиком і мамков злегенька,

Шо вни єго вікохали з-маленька.

Шо вни єго з малечку годували,

Від вогню та й від води встерігали.

Від вогню та й води встерігали,

Та й барвінковий віночок придбали.

Закувала зазулечка над ставом,

Виріжьиє мамка сина у село.

Будеш, синку, бай по селі ходити

Родиночку на весілє просити.

В молодої:

Ой ступила молоденька з порога

Та бувай-ко, моя мамко, здорова.

Та не плач-ко, моя мамко, за мною,

Бо не все я забираю з собою

Бо не йду я, рідна мамко, косити,

А йду гостей на весіле просити.

Ой червона калиночка — багрів цвіт,

Мене мамка виріжьие — я йду в світ.

Та буду я гет по селу ходити

Родиночку на весіле просити:

Прийди, прийди, родиночко, до мене,

Не мені мати соромочку за мене.

Ой червона калиночка гілє гне,

А наша молоденька в село йде.

Та буде вна по селу ходити

Та й до себе всю родину просити.

Мамка доню спооідьиє

Та й у село віріджьиє:

З солев-хлібом, калачами,

З молодими дружечками.

Іди, доню, до родочку

Та й по близких сусідочках,

Шоб вони тебе прощьили

Та й на слюб благословили.

Іди, доню, до родочку,

Та й по близьких сусідочках,

На вінчьинє запросити,

На весілє приходити.

Коли молода з дружками вже виходять з подвір\’я і йде \”кликати на весілє\”, свашки на подвір\’ї співають:

Журилиси воріженьки,

Журилиси люди,

Шо на моїй головочці

Віночка не буде.

Ппийшла тгка годиночка,

Шо я вінчик ношу

І всіх добрих сусідочків

На весілє ппошу.

Поийдіт, прийдіт, сусідочки,

Буду вас приймати,

Прийдіт, прийдіт, добрі люди,

До моєї хати.

Молоді йдуть \”кликати на весілє\” в той спосіб, що насамперед молодий з дружбою чи молода з дружками йдуть до тої хати, що від них положені на схід сонця і де ґазди \”жиют .в парі\”, тобто що там не живе вдовець або вдовиця. Потім йдуть до родини і до інших сусідів. Запрошують вони на ве-сіляя так: входять до хати, \”витаютси\”, тобто подають собі руки і взаємно цілують себе, а малих дітей цілують в чоло або лице і сідають на лаву. За хвильку нстають ? так запрошують: молодий чи молода каже: \”Просили вас дєдя і мама і я вас прошу, абисте були ласкаві прийти на весілє. Проши, приходіт.\” А дружба чи дружки кажуть: \”Просили вас вуйко і вуйна і пан молодий (панна молода) вас просит, абисте були ласкаві прийти на весілє. Проши, приходіт.\” Говорять усі разом. Потім вітаються ще раз і йдуть до іншої хати.

Але під час запрошування молодий не сміє стрінутися з молодою, бо коли б стрінулися, то їхнє ціле життя перейшло б у сварках. Для того обі сторони мають своїх \”підзирачів\” (молодих хлопців), які собі взаємно доносять, де знаходиться молодий чи молода. Якщо молодий \”маючий\”, то він носить у торбині пляшку горілки, а дружба калач. Коли вони стрінуть по дорозі якого ґазду, то молодий запрошує його на весілля і \”чьистує\” його горілкою, а дружба дає кусок калача \”на закуску\”. Якщо молоді мають якусь родину поза своїм селом, то запрошують її ще попередньої неділі через спеціяльного післанця.

Під час коли молоді ходять по селу і запрошують на весілля, в їх домах свашки \”вбирают\” деревце. Затикають деревце в калачі, кладуть на середину столу і запрошують батьків молодого чи молодої \”зачьиіи\” вбирати деревце, співаючи:

Ой устань-ко, мій дєдику, устань-ко,

Та й заквітчи деревечко файненько.

Та й заквітчи деревечко файненько,

Шоби воно засіяло на ввес світ.

Батьки приступають і власноручно починають вбирати деревце: прив\’язують до самого вершка деревця жмут \”косий\”, тобто пір\’я з когутового хвоста, вшиту з барвінку і позолочену квітку, кілька крачків васильку та кранку червоної калини. Потім брат або сестра молодого чи молодої зав\’язує той вершок деревця довгими нитками червоної волічки і обмотує тими нитками кожний крачок деревця. Аж тоді свашки вбирають деревце крашеним пір\’ям і різнокольоровими паперами. Намагаються вбрати деревце якнайкраще, \”аби не було встиду з ним межи люди піти\”. Під час цього свашки співають:

Ой летіла зазулечка через сад,

Погубила пірьичко повний сад.

Підіт, дружки, позбирайте,

Та й деревце повбирайте.

Від вершечка аж до споду — пірєчком,

А на самім вершечку зілєчком.

Від споду до вершка — ялинка,

На самому вершечку — калинка.

Коли вже вберуть деревце, співають:

Прийди, прийди, Боже, до нас,

Бо в нас тепер гаразд.

А ангели воду носьи

Та й Пречисту Діву просьи:

Ой, Пречиста Діво – Мати,

Ходи до нас ба й до хати.

Ходи до нас ба й до хати,

Та весілє зачінати.

Закінчивши \”кликання на весілє\”, молоді приходять до своїх домів і тепер зачинаються \”Заводини\”. Музика грає, гості \”харчуют\”, випивають і \”данцуют\”, одним словом, \”набуваютси\”. Під час заводин молодий та молода вибирають собі боярів і зараз таки відзначають їх приготованими квітами з барвінку й позолоченими позліткою.

Цього ж вечора два вибрані посли з ходашем та кількома відповідно дібраними свашками зі співами несуть \”дари\” молодого до молодої: пару калачів, пляшку напою, нові чоботи та рантух — покривало, або велику шальонову хустку. Ці пі-сланці приходять до дому молодої і на подвір\’ї перед хатою співають:

Закувала зазулечка за горами,

Приїхали ба й гостоньки з дарами.

Наш молодий молоденький си клонит

Та шьи на дар молоденьку він просит.

Ой відчини, свату, хату, відчини,

Та нас, гостей молодого, в хату запроси.

Сват виходить на подвір\’я і запрошує гостей до хати. Ці входять до хати, поздоровляють присутніх, кладуть на стіл калачі й дари, промовляючи: \”Панно молода! Просив пан молодий на дар!\” Молода приймає дари і запрошує гостей за стіл та вгощає їх.

Коли молода погостить гостей молодого й вони збираються відходити, молода бере пару своїх калачів, пляшку напою і дари: гарно вишиту сорочку і ширеньку та й каже: \”Проши молодому на дар!\” Посли ховають дари й відходять назад до дому молодого.

Під час виміни дарів свашки вже \”на підпитку\” співають жартівливих співанок.

Свашки молодого:

Ваша молода вшила сорочку,

Вшила сорочку та й закоротку,

Сорочка тісна, поркіниц нема,

Ци ти не сором, панно молода?

Свашки молодої відповідають:

Ой ваш молодий доброго вітця,

Купив чоботи в сліпого шевця.

Ой купив, купив, не придививси,

Приніс до дому — обцас скрививси.

Наша молода доброї мати,

Вшила сорочку милому вбрати.

Наша сорочка, єк та квіточка

З полотна тонкого для князя пишного.

Коли посли повернуться від молодої, кладуть калачі і дари ка стіл перед молодим і кажуть: \”Пане молодий, просимо на дар від молодої!\”

Так забавляються гості в домах молодого й молодої десь геть поза північ, а потім розходяться по своїх домах, щоб і самим відпочити і дати можливість відпочити молодим для завтрішнього, головного дня весілля, а саме дня їхнього шлюбу.

Залишити відповідь