Прикарпаття
та правобережжя Дніпра освоювали
спочатку землеробські племена трипільської
культури. Понад 20 трипільських поселень
виявлено головним чином у південно-східній
частині Гуцульщини — Коломийському та
Снятинському районах.
Прикарпаття
та правобережжя Дніпра освоювали
спочатку землеробські племена трипільської
культури. Понад 20 трипільських поселень
виявлено головним чином у південно-східній
частині Гуцульщини — Коломийському та
Снятинському районах.
Природа
Гуцульщини обіймає найвищу й найбільш
мальовничу частину українських Карпат,
а саме, 1. В напрямі північно-східньому
на південний захід Гуцульський Бескид
і приналежну до нього від заходу частину
Ґорґанів, 2. Жаб\’ївсько-Селегинську
улоговину, що становить частину
Сер.-карпатської улоговини, за якою
лежать: частина Полонинського Бескиду,
а самі високі масиви Свидівця, Чорногори
і нижчі групи Кукуля, Кринтої та
Лудованських гір і Кристалічна
Мармарсько-Буковинська верховина з
Гуцульськими Альпами й Чивчинськими
горами.
Гуцульщина займає найбільше на південний схід висунену частину українських Карпат в межах Галичини, Буковини і Закарпаття, в сточищу рік Прута з Черемошем і Серетом, гор. Сучави, гор. Надвірнянської Бистриці і гор. Тиси.
На південному сході Гуцульщина межує з румунами, на захід — з бойками, від півночі на Підкарпатті — з підгірянами, на південному заході на Закарпатті — з давно осілим хліборобським населенням.
Межі Гуцульщини від півночі і півдня досить виразні — їх утворюють перші вищі карпатські хребти і різко звужені долини річок. На захід гуцули заселяють всю долину Прута по Делятин і долину Надвірнянської Бистриці (села Рафайлова й Зелена, за деякими авторами й Пасічна), а на Закарпатті долину Тиси по Трибушани й село Косівська Поляна. Деякі гуцульські мовні й етнографічні прикмети мають села Руська Поляна, Руське Криве і Руськова, розташовані в долині Руської Ріки на румунській Мармарощині та села Кобилецька Поляна, Великий Бічків, Росішна, Луг і Верхнє Водяне (Апша). Без цих сіл величина Гуцулыцини така:
Гуцульщина
|
ч. |
терит. |
населення |
укр. |
|
|
Галицька |
44 |
2.900 |
94 |
87 |
|
Буковинська |
28 |
2.200 |
45 |
37 |
|
Закарпатська |
8 |
1.400 |
36 |
32 |
|
Вся |
80 |
6.500 |
175 |
156 |
|
Гуцульщина |
Число |
Населення |
|
Галицька |
110 |
186.417 |
|
Буковинська |
61 |
30.997 |
|
Закарпатська |
23 |
41.829 |
|
Входять |
11 |
|
|
Входять |
||
|
Сигідської |
15 |
|
|
Вся |
220 |
259.243 |
Не заважаючи на те, що гуцули й Гуцульщина належали протягом віків до різних держав, що були розпорошені між окремими загарбниками, а все ж таки відміни їхні дуже малі. Протягом століть гуцулів єднала спільна матеріяльна й духова культура, побут, говірка, які виразно відрізняли їх від сусідів. Розташування в глибині гір, далеко від шляхів сполучення сприяло взаємному обмінові населенням, незалежно від кордонів.