Категорія: Буковинські гуцули

Населення Гуцульщини

Прикарпаття
та правобережжя Дніпра освоювали
спочатку землеробські племена трипільської
культури. Понад 20 трипільських поселень
виявлено головним чином у південно-східній
частині Гуцульщини — Коломийському та
Снятинському районах.

Читати дальше

Населення Гуцульщини

Прикарпаття
та правобережжя Дніпра освоювали
спочатку землеробські племена трипільської
культури. Понад 20 трипільських поселень
виявлено головним чином у південно-східній
частині Гуцульщини — Коломийському та
Снятинському районах.

Читати дальше

Природа Гуцульщини

Природа
Гуцульщини обіймає найвищу й найбільш
мальовничу частину українських Карпат,
а саме, 1. В напрямі північно-східньому
на південний захід Гуцульський Бескид
і приналежну до нього від заходу частину
Ґорґанів, 2. Жаб\’ївсько-Селегинську
улоговину, що становить частину
Сер.-карпатської улоговини, за якою
лежать: частина Полонинського Бескиду,
а самі високі масиви Свидівця, Чорногори
і нижчі групи Кукуля, Кринтої та
Лудованських гір і Кристалічна
Мармарсько-Буковинська верховина з
Гуцульськими Альпами й Чивчинськими
горами.

Читати дальше

Географічне положення Гуцульщини

Гуцульщина займає найбільше на південний схід висунену частину українських Карпат в межах Галичини, Буковини і Закарпаття, в сточищу рік Прута з Черемошем і Серетом, гор. Сучави, гор. Надвірнянської Бистриці і гор. Тиси.

На південному сході Гуцульщина межує з  румунами, на захід — з бойками, від півночі на Підкарпатті — з підгірянами, на південному заході на Закарпатті — з давно осілим хліборобським населенням.

Межі Гуцульщини від півночі і півдня досить виразні — їх утворюють перші вищі карпатські хребти і різко звужені долини річок. На захід гуцули заселяють всю долину Прута по Делятин і долину Надвірнянської Бистриці (села Рафайлова й Зелена, за деякими авторами й Пасічна), а на Закарпатті долину Тиси  по Трибушани й село Косівська Поляна. Деякі гуцульські мовні й етнографічні прикмети мають села Руська Поляна, Руське Криве і Руськова, розташовані в долині Руської Ріки на румунській Мармарощині та села Кобилецька Поляна, Великий Бічків, Росішна, Луг і Верхнє Водяне (Апша). Без цих сіл величина Гуцулыцини така:

 Гуцульщина

ч.
громад

терит.
в
км2

населення
тис. 1939 р.

укр.

Галицька

44

2.900

94

87

Буковинська

28

2.200

45

37

Закарпатська

8

1.400

36

32

Вся
Гуцульщина

80

6.500

175

156

 

 Заселені місцевості Гуцульщини:

Гуцульщина

Число
місцевостей

Населення
в тис. 1969 р.

Галицька

110

186.417

Буковинська

61

30.997

Закарпатська

23

41.829

Входять
до складу Румунії

11

Входять
до складу

Сигідської
округи

15

Вся
Гуцульщина

220

259.243

Не заважаючи на те, що гуцули й Гуцульщина належали протягом віків до різних держав, що були розпорошені між окремими загарбниками, а все ж таки відміни їхні дуже малі. Протягом століть гуцулів єднала спільна матеріяльна й духова культура, побут, говірка, які виразно відрізняли їх від сусідів. Розташування в глибині гір, далеко від шляхів сполучення сприяло взаємному обмінові населенням, незалежно від кордонів.

КОРОТКИЙ НАРИС ПРО ГУЦУЛЬЩИНУ

    Гуцульщина
— це історично-географічна частина
України, що охоплює гірські райони
колись Станиславівської, а тепер
Івано-Франківської, Закарпатської та
Чернівецької областей. Ця споконвічна
українська територія входила колись
до складу Київської Русі. Етнографічна
група українців, що населяють ці райони,
як і все населення західноукраїнських
земель, протягом століть зазнавали
гніту угорських, австрійських, польських,
чеських, румунських панів. А від вересня
1939 року галицькі гуцули належать до
УРСР, буковинські гуцули від 1940 року, а
закарпатські від 1944-го ро
ку також
належать до УРСР.

Читати дальше