Категорія: Буковинські гуцули

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ПРАПОР

    Серед українського суспільства — не тільки на еміграції, але теж,
наскільки воно серед даних обставин можливе, на рідних землях — зростає
постійно на протязі останніх десятиріч помітне зацікавлення гербами
земель і міст України. Воно проявляється різновидно: як гербознавчі
досліди, як гербово-мистецькі твори, як використання земських гербів в
емблемах регіональних (лемківських, закарпатських, волинських і інших)
товариств, комітетів тощо і як спроби розшуків за призабутими чи
затраченими гербами. В своїй основі це явище здорове, хоч дехто може
назвати його неслушно проявом \”локального патріотизму\”, чи зайвого
\”реґіоналізму\”. Почування любови до рідної волости рівновартне
почуванням особистої чести чи родової гордости та ні одне з них не
противиться всеукраїнському патріотизмові. Дуже гарно висловив це один
французький письменник: \”Я люблю моє місто більше, ніж твоє, я люблю
мою провінцію більше, ніж твою, одначе понад усе люблю Францію\”. Тому
це зовсім природно, що червоний щит зі срібним хрестом дорожчий
волинякові, ніж золотий лев у блакиті, яким гордиться галичанин, та всі
ці емблеми мають належне собі місце в національному житті.

Читати дальше

ГЕРБ ГУЦУЛЬЩИНИ

    Гуцульщині, як цілком свідомій своєї багатосторонньої самобутности, складовій частині України, не можна відмовити права на свої емблеми, а передусім на свій крайовий герб. Такий герб повинен представляти історичну минувшину цієї волости, містити в собі знакове добро традиційної гуцульської земської геральдики, як теж виражати змагання до єдности гуцульського племені й гуцульської землі, розділених на протязі віків несправедливими й недоцільними державними, крайовими, обласними й іншими кордонами. Навіть якщо б з історичних причин такого герба не було, його створення було б конечним для чести Гуцульщини й для повноти української гериторіяльної геральдики.

Читати дальше

ГУЦУЛЬСЬКИЙ ГОВІР ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНСЬКІМ ПИСЬМЕНСТВІ

    Гуцульський
говір досить добре описано в діалектології.
Про нього писали (якщо назвати лише
головніші праці) український мовознавець
Б. Кобилянський, польський мовознавець
Я. Янув, його описували в загальних
курсах української діалектології.
Особливо цінні праці Б. Кобилянського.
що вивчав цей говір на протязі багатьох
років і видав дві праці \”Гуцульський
говір і його відношення до говору
Покуття\” та \”Діалект і літературна
мова\”. Пишучи в цій останній праці
про її джерела, Б. Кобилянський подав
цікаві інформації про те, як він збирав
матеріяли із живих уст гуцулів. Це були
його а) власні спостереження і записи
(з 1905-1906 p.p.) окремих слів, зворотів та
закликів від гуцулів — мандрівних
торгівців сільськогосподарськими та
домашньо-побутовими виробами в покутських
селах і містечках: б) записи розмов,
казок і пісень у Східніх Карпатах під
час Першої світової війни (1915 р.): на
північних схилах — у місцевостях Ланчин,
Делятин, Яремча, Ворохта, на південних
— в околицях Ясіня і Рахова; в) матеріяли,
зібрані під час діялектологічних
екскурсій та відряджень (1922-1924 p.p.) в
селах Коломийщини, Косівщини, Печеніжинщини,
Яблунівщини, в Криворівні, Жабйому та
їх присілках, а також у суміжних
буковинських та покутських селах.\”
Він написав також, що \”значну частину
говіркового матеріалу записано тоді з
побутових розмов із зустрічними людьми,
лісорубами, робітниками на ремонті
доріг, пастухами в полонинах (Говерла,
Шпиці, Кізли, над озером Шибеним,
Буркутом), а також з молільних звертань
\”прошаків\” на дорогах та під
церквами, з ділово-торгових переговорів
з продавцями ягід, грибів тощо, із розмов
з майстрами мистецьких виробів домашнього
промислу; частина оригінального
лексичного й фразеологічного матеріалу
була записана на косівських ярмарках
з торгових прицілювань і суперечок між
продавцями та покупця
ми,
що з
\’їздилися
сюди
з близьких і далеких гуцульських
сіл
та
\”осередків\”.

Читати дальше

ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ ГУЦУЛ

Першою
спробою з\’ясувати не так етимологію
цієї назви, як саму її семантику (значення)
була стаття якогось К. М. у виданні
\”
Biblioteka
Polska
\”,
т. І. 1825 р. Пізніше, в XIX й XX ст.ст. про неї
писали інші польські, а також українські
(І. Вагилевич, Я. Головацький, В, Гнатюк).
німецькі й інші дослідники, але всі ті
спроби були такі безпорадні, то їх не
варто в цій статті й розглядати. Зрештою,
критичний розгляд цих спроб дав нещодавно
В. Кобилянський у своїй книжці \”Діялект
і літературна мова\” (Київ, 1960 р.,
сторінки 143-151), який, проте, не запропонував
ніякого свого з\’ясування. Нічого не дали
для з\’ясування етимології цієї назви й
етимологи нашого часу М. Фасмер та Я.
Рудницький.

Читати дальше

Давні відомості про Гуцульщину

    Коли
уважно приглянемося до давніх джерел
про Гуцульщину, то вони сягають до
трипільської ери через бронзову добу
і до пізніших часів. А перші письмові
відомості про Гуцульщину з\’явилися в
польських джерелах XIV і початках XV стол.
До 1424-го року належить перша згадка про
місцевість у глибині Гуцульщини —
поляну Жаб\’є. Історичні дані про заселення
нинішньої Гуцульщини внаслідок
відокремлености життя гуцулів надзвичайно
скупі і не дають можливости скласти
уявлення про цей процес в цілому. На
Гуцульщині довго не було панщини й
залежність від сусідніх володарів
виявлялася сплатами грішми й натурою.

Читати дальше